Подагра – це таке захворювання, за якого кристали сечової кислоти, точніше натрієва сіль, відкладається в суглобах кінцівок, а також у зв’язках, сухожиллях, підшкірних тканинах і, на жаль, у нирках. Відкладення цих кристалів супроводжує запалення й ушкодження тканин.
Що таке подагра?
Подагра є поширеною хворобливою формою артриту . Це викликає набрякання, почервоніння, гарячість і жорсткість суглобів.
Симптоми подагри
Подагра починається гостро, здебільшого вночі або рано вранці. Людина раптово прокидається від різкого болю в суглобі й інтенсивність болю стрімко наростає.
Головні симптоми подагри:
- виражена припухлість;
- шкіра над суглобом стає червоною;
- рух у суглобі неможливий.
Найпоширеніші локалізації подагричних суглобів включають:
- великий палець ноги;
- щиколотка;
- зап’ястя;
- коліно;
- лікоть;
- рука або пальці;
- хребет.
Цікаво (з точки зору медицини), що першим уражається (майже завжди) суглоб великого пальця стопи. Однак можуть уражатися й інші суглоби: колінний, гомілковостопний.
Напад спонтанно закінчується через кілька годин, після перенесення нестерпних мук і болю. Другий напад подагри розвивається через кілька місяців і навіть років, але з плином часу кількість нападів поступово частішає і розвивається хронічний подагричний артрит.
За тривалого перебігу захворювання одним із симптомів є значне скупчення сечової кислоти в тканинах, які називаються тофуси. Оскільки кристалізація полегшується за зниженої температури, як наслідок, з боку відкладення уратів, уражені тканини є з поганим кровопостачанням.
Хронічна стадія подагри
Через багато років може розвинутися хронічна стадія подагри. На цій стадії хвороба спричинила постійне пошкодження уражених суглобів і, іноді, нирок. Коли відкладення сечової кислоти накопичуються в шкірі протягом тривалого періоду часу, вони утворюють маленькі, округлі грудочки (вузлики). Ці вузлики різного розміру, жовтого або кремового кольору. Якщо тофуси стають дуже великими, вони можуть прориватися крізь шкіру та виділяти крейдяну білу речовину.
Найпоширеніші місця розташування тофусів включають:
- ободки вух;
- пальці ніг і рук;
- ахіллові сухожилля;
- лікті та коліна.
Тофус може виділятися, коли його білий пастоподібний вміст вилазить назовні. Як правило, такі місця не загоюються. За подагри характерне ураження нирок, через що, по-перше, підвищується артеріальний тиск і гіпертонія розвивається у 40% хворих на подагру.
По-друге, утворюються камені в нирках, що провокують ниркові кольки з нестерпним болем. Цей біль може призводити до серцевих нападів і до смерті.
Механізм розвитку (патогенез) подагри
У всіх пацієнтів з подагрою відмічається в сироватці крові підвищений рівень сечової кислоти. Її джерелами є, так звані, пуринові основи, вони є складовими частинами наших внутрішніх кислот. Відбувається це або через підвищений синтез, або зовнішнє виділення, або те й інше.
Із кровоносного русла надмірна кількість кислоти проникає в тканини та відкладається у вигляді кристалів уратів. Гострі, як голки кристали уратів поглинаються клітинами нейтрофілами, лейкоцитами, травмуюючи внутрішньоклітинні структури нікрофілів. У результаті їх вміст викидається в тканини суглобів, спричиняючи запальну реакцію та нестерпний біль.
Причини подагри
Генетичний фактор відіграє велику роль. Існує низка генетичних дефектів, що призводять до підвищеного синтезу сечової кислоти. Подагра – це сімейне захворювання, причому чоловіки хворіють у 20 разів частіше за жінок. Однак після менопаузи жінки хворіють дедалі частіше. Рівень її в крові чоловіків вищий, ніж у жінок і досягає максимального рівня до 35 років. У жінок помітне підвищення відбувається лише у віці 55 років.
Хоча основна причина подагри – спадкова схильність, але для того щоб реалізувалася класична картина хвороби, потрібен певний спосіб життя, тобто – не все так погано.
Подагру часто називають хворобою королів, хворобою багатих чоловіків, які вживають велику кількість м’яса та алкоголю.
Чому надлишок м’яса й алкоголю відіграє таку важливу роль при подагрі?
Алкоголь прискорює деградацію пуринового нуклеотиду і тому збільшує продукцію сечової кислоти. Крім того, алкоголь збільшує виробництво сечової кислоти, яка виникає внаслідок його окислення в печінці. За рахунок цього він зменшує її виведення.
Пиво та кріпкі напої збільшують виробництво кислоти та уповільнюють її виведення з нирок. А м’ясо містить багато пуринових основ, які є попередниками сечової кислоти.
Варто врахувати, що крім м’яса є й інші продукти, які називаються продуктами з високим вмістом пурину (у 100 г продукції міститься 150-1000 мг пуринової основи).
До них відносять:
- м’ясні бульйони та екстракти;
- печінка;
- нирки; язик;
- з риби – оселедець, сардини, анчоуси, шпроти, макрель, скумбрія.
Подагра – наслідок солодкої їжі та фастфуд
Насправді дуже небезпечне поєднання рафінованих вуглеводів із насиченими жирами, тобто бутерброди. Річ у тім, що рафіновані вуглеводи збільшують продукцію сечової кислоти, зменшуючи її виведення. Це дуже цікаво, бо надлишок інсуліну чітко показує вміст сечової кислоти в тканинах, вірніше сприяють зворотному всмоктуванню в нирки, а насичені жири збільшують затримку в нирках.
Хворі на подагру, зазвичай, типово страждають на ожиріння або, що ще страшніше, на метаболічний синдром – головне метаболічне страждання серця.
Сучасна солодка жирна їжа й особливо продукти фастфуд, котрі містять величезну кількості жиру і цукру та подаються величезними порціями, містять чотири компоненти, які викликають справжнісіньку наркотичну залежність:
- перше – глютомат;
- друге – маргарин;
- третє – кукурудзяний сироп;
- четверте – сіль.
Ось ці чотири інгредієнти, за даними електрофізіології, спричиняють у центрах задоволеності ті самі пертурбації, що спричиняють наркотичні речовини.
Ця їжа містить надмірну кількість калорій. Викликає прагнення до переїдання, порівнянне з наркотичним, стимулює надмірність синтезу інсуліну – головний гормон ожиріння, один із головних гормонів подагри.
Саме тому сучасне харчування веде до ожиріння та інсулінової системності. У низці досліджень показано, що високий рівень інсуліну суттєво перешкоджає виведенню кислоти із сечею та сприяє її реабсорбції нирками.
Тепер стає зрозуміло, чому в цивілізованих країнах жінки все частіше хворіють на подагру.
Це пов’язано насамперед із тим, що жінки зі спадковою схильністю до подагри набагато більше страждають ожирінням і метаболічним синдромом. Якщо раніше подагру називали хворобою королів, то зараз її називають хворобою цивілізації. Наразі в цивілізованих країнах на подагру страждають від 10 до 20 % населення.
Слід також врахувати, що крім первинної подагри, яка становить 99% усіх випадків, у 10% випадках спостерігається вторинна подагра, яка є наслідком або ускладненням низки хвороб, або приймання низки ліків, або отруєнням важким металом.
Які хронічні хвороби призводять до подагри?
Це хронічне захворювання легень (здебільшого через паління), вади серця, лейкоз, злоякісні пухлини, підвищена функція щитоподібної залози, псоріаз та за хронічних захворювань нирок.
Які ліки спричиняють подагру?
Систематичний прийом сечогінних препаратів під час лікування гіпертонії, низькодозова терапія аспірином під час лікування серцево-судинних захворювань. Ці препарати сприяють зменшенню виведення сечової кислоти із сечею.
Свинцева подагра
Уже багато століть відома свинцева подагра. В осіб, які працюють на рудниках або мають справу зі свинцем. Однак історично відома і свинцева подагра, пов’язана з вживанням алкогольних напоїв, що містять свинець. Досить часто джерелом свинцю є кришталь.
Окрім того, було показано, що при зберіганні портвейну в кришталевому графині, в портвейні накопичується свинець. Концентрація свинцю досягає свого критичного рівня вже через місяць. Навіть кілька хвилин перебування алкогольного напою в кришталі достатньо для істотного збільшення свинцю в організмі. Механізм дії свинцю полягає в гальмуванні виділення сечової кислоти.
Діагностика подагри
- Якщо в людини є подагричні вузли, то вони, як правило, не залишають сумніву, що це подагра.
- Діагноз підтверджується виявленням підвищеного рівня сечової кислоти в крові.
- Є така поляризаційна мікроскопія суглобової рідини, при якій вдається виявити кристали сечової кислоти.
- Рентгенографія, яка показує типові ураження.
- Біопсія подагричних вузлів та інших тканин.