Лікування інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ)

Лікування інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) вважається найпоширенішим в усьому світі. Рівень захворюваності серед жінок становить 40–60%. На додаток, поширеність цього захворювання у дорослих жінок у 30 разів частіше, ніж у чоловіків.

Є кілька бактерій (наприклад, E. coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus vulgaris тощо), які успішно проживають у нашому тілі. Діагноз має бути не тільки точним, але й швидким, тому раннє виявлення є важливим кроком у контролі ІСШ, викликаних уропатогенами.

Розлади бувають ускладнені та неускладнені. У неускладнених випадках немає структурних або функціональних аномалій урогенітального тракту. Однак обструкція, затримка потоку сечі та використання катетерів ускладнюють процедуру лікування сечовивідних шляхів.

Причини та симптоми інфекцій сечовивідних шляхів

Сечовивідні шляхи людини складаються з нирки, сечоводу, уретри, сечового міхура та статевих органів (чоловічих і жіночих). Середня кількість сечі, що виділяється людиною, становить 1,4 л на добу (нормальний діапазон: 0,6–2,6 л/добу). Нормальні біохімічні показники сечі мають pH = 5,8; колір від блідо-жовтого до темно-бурштинового; відсутність білірубіну, еритроцитів, білка та гнійних клітин.

Якщо біохімічні характеристики сечі змінюються чи збільшується частота сечовипускання, запалення нирок, то сечовід, уретра, сечовий міхур і статеві органи вказують на запальні процеси. Згідно опису досліджень, найбільш імовірною причиною вищезазначених симптоматичних станів може бути результат інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ), спричинених кількома бактеріями, а саме:

• Кишкова паличка;
• Proteus spp.;
• Pseudomonas spp.;
• Enterococcus faecalis;
• Staphylococcus aureus;
• Citrobacter spp.;
• Morganella sp., Providencia sp., Serratia sp., Mycoplasma sp.

З цих мікроорганізмів найбільш часто зустрічаються бактеріальні види E. coli. Люди, особливо жінки, стикаються з інфекцією через анатомію сечовивідних шляхів або репродуктивного органу (тобто жіноча уретра коротка, тому є можливість отримати доступ до сечового міхура швидше, ще однією причиною є отвір уретри поблизу джерел бактерій із заднього проходу).

Інші сприйнятливі умови для розвитку хвороби виникають у людей похилого віку, яким потрібні уретральні катетери.

Крім того, низьке споживання води на день може бути однією з причин ІСШ, оскільки промивна дія води з сечовивідних шляхів є низькою. Людина, яка приймає достатню кількість води протягом дня, має меншу ймовірність отримати ІСШ через постійне промивання або очищення сечовивідних і репродуктивних органів.

Альтернативні та традиційні методи лікування інфекції сечовивідних шляхів

Лікування інфекцій сечовивідних шляхів включає відповідну антимікробну терапію для контролю інфекції та знищення причинних мікробів в організмі. Тривале застосування антибіотиків призвело до множинної лікарської стійкості, що перешкоджає лікуванню. Таким чином, альтернативні, комбіновані підходи до лікування дали певну надію. Наразі доступні такі методи лікування:

• традиційні – антибіотики;
• гомеопатичні;
• аюрведичні;
• фітотерапевтичні.

Антибіотики, призначені при ІСШ

Лікування ІСШ не є складним. Захворювання можна легко вилікувати за допомогою певних антибіотиків. Нераціональне застосування людиною різних препаратів ускладнювало можливість швидкого одужання. 

Лікування інфекцій сечовивідних шляхів спочатку може бути обмежене споживанням надлишку води, але у разі ускладнення (наприклад, пієлонефрит або ураження нирок), яке погіршило це захворювання, навіть якщо його не лікувати, воно може спричинити незворотне пошкодження нирок.

Добре задокументовано, що в більшості випадків ниркової недостатності наявність ІСШ є основною причиною після діабету. Вибір препарату або антибіотиків для лікування  ІСШ залежить від тесту на чутливість до антибіотиків.

Ще однією причиною неефективності антибіотиків є самолікування без звернення до медичного працівника з економічних причин (хворий приймає невідповідний антибіотик, коли випадок стає неконтрольованим, уникає відвідування лікаря).

З моменту відкриття першого антибіотика, пеніциліну, існує широкий спектр ліків, деякі з них нещодавно відкриті, частина з них ефективна, а частина стає неефективною при ІСШ через розвиток резистентності організму до цих препаратів.

Основна проблема пов’язана з призначенням відповідного антибіотика, оскільки в більшості випадків пацієнт звертається до лікаря лише тоді, коли його стан ускладнюється. Потім лікар призначає ліки широкого спектра дії на основі емпіричних даних без проходження тесту на чутливість до антибіотиків.

Антибіотик, який колись був ефективним, зараз не має вже тих властивостей через розвиток резистентності. Тому замість цього конкретного антибіотика призначають лікування сечовивідних шляхів більш сильнішими ліками (Таблиця).

Антибіотики, призначені для лікування E. coli ІСШ.

Альтернативні традиційні методи лікування інфекції сечовивідних шляхів

Розвиток резистентності уропатогенів є однією з головних проблем, пов’язаних з ефективним лікуванням інфекцій сечовивідних шляхів у жінок, чоловіків та дітей. Не лікуваннія  ІСШ може спричинити серйозні ускладнення, такі як пієлонефрит або навіть ниркова недостатність.

У сучасній медицині існує положення про терапію антибіотиками, при якій можна призначати препарати широкого спектра дії, але в наші дні через збільшення кількості уропатогенів із множинною лікарською стійкістю, ці антибіотики неефективні та потребують призначення більш ефективного препарату.

З моменту розробки перших ліків проти захворювань сечовивідних шляхів до списку додано лише кілька нових антибіотиків. Однак цей клас препаратів є ефективним у боротьбі з інфекцією, але він також має деякі побічні ефекти.

Гомеопатична медицина при ІСШ

Гомеопатична медицина є однією з найбезпечніших і добре відомих галузей альтернативної медицини, котра була розроблена в Німеччині. Відомо, що гомеопатія не має побічних ефектів, тому люди цікавляться цим лікуванням, особливо для маленьких дітей і під час вагітності.

У період вагітності більшість жінок стикаються з ІСШ, тому бажано лікувати хворобу, щоб уникнути тератогенної інфекції. Тому повинні бути рекомендації щодо антибіотиків, але ці антибіотики можуть мати негативний вплив на ембріон, маючи іноді тератогенну дію. 

У таких випадках необхідно використовувати альтернативну медицину, найкращою альтернативою вважається гомеопатична. 

Nwabudike успішно вилікував три випадки рецидиву ІСШ, у яких пацієнту давали гомеопатичні препарати (гомеопатичний Phosphorus, Platinum metallicum, Collibacillinum, Causticum).

Де Паула Коельо та ін. вивчали вплив гомеопатичного препарату Cantharis на цистит, спричинений E. Coli. Вони виявили, що Cantharis модулює уропатогенний цистит, спричинений E. coli.

Інше дослідження інтегрувало гомеопатичні ліки з антибіотиком у лікуванні двох випадків ІСШ.

Вони використовували  препарати на основі Thuja occidentalis, Lycopodium clavatum, Sepia officinalis, Pulsatilla pratensis, sulfur, Nux vomica, Hepar Sulphur, Rhus toxicodendron, Arnica Montana, Calcarea carbonica, Tuberculinum bovinum (Kent), Natrium muriaticum, Carbo vegetabilis, Cantharis vesicatoria, Staphisagria та Berberis vulgaris. Ліки на їх основі показали непогані результати.

Було оцінено прямий вплив гомеопатичних препаратів на мікроорганізми, що викликають хворобу (наприклад, кишкову паличку) та було заявлено, що гомеопатичні препарати не мають прямої бактерицидної та бактеріостатичної дії. Однак відомо, що вони активують імунну систему, а також адгезію бактерій на сечовивідних шляхах.

Фітотерапія при інфекції сечовивідних шляхів

Рослини завжди доводили свою терапевтичну цінність, а дослідження активних речовин, які містять рослини, відкрили нові можливості. Природно доступні ізотіоціанати, які утворюються після ферментативного гідролізу глюкозинолатів.

Їх можна знайти в рослинах виду капустяних:

• гірчиця;
• хрін;
• редька;
• капуста;
• рижій;
• талабан;
• грицики.

Вони можуть бути використані як альтернативна терапія, оскільки вони є протимікробними.

Коріння Вітексу священного (Прутняк звичайний або Авраамове дерево) та вся рослина Сурмоцвіту індійского були ефективними проти кількох вибраних уропатогенів людини.

У системі аюрведичної медицини є певні препарати та трави, які є досить ефективними в контролі та лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів, а також можуть допомогти зменшити виникнення цього розладу.

Соломоцвіт шорсткуватий — ще одна трава, яка сприяє роботі нирок, забезпечуючи правильний обмін рідини та додатково захищаючи нирки від мікробної атаки.

Хвощ польовий і Якірці колючі є м’якими діуретиками, які відкривають сечовивідні канали, а також діють як м’які протимікробні засоби. 

Святий базилік або  Туласі давно використовується як сечовий антибактеріальний засіб і допомагає нейтралізувати кислотність в організмі.

Було точно встановлено, що більшість бактерій, які викликають ІСШ, можуть колонізувати епітеліальну оболонку сечовивідних шляхів і розмножуватися там, щоб ініціювати інфекцію. 

Здатність бактерій прилипати до цих ділянок зумовлена ​​кислими умовами та наявністю адгезину або фімбрії. Грамнегативні бактерії або представники Enterobacteriaceae отримують доступ із промежини та піхви за допомогою них і звільняють шлях до уретри. 

Патогенність деяких збудників зумовлена ​​наявністю факторів вірулентності (таких як екзотоксин, плазміда та фактори адгезії (пілі та фімбрії)). Основним етапом патогенності є адгезія до певної клітини або тканини, якщо є можливість якимось чином запобігти цьому, тоді є найменші шанси отримати інфекцію.

Деякі лікарські рослини добре відомі своєю антиадгезійними властивостями:

• Нім або ж Азадірахта індійська;
• Базилік священний;
• Лист коріандру;
• Ялівець;
• Гранат звичайний;
• Журавлина;
• Шавлія лікарська;
• Якірці колючі;
• Терміналія чебула та Коричник китайський (Касія).

Трави, які захищають сечовий міхур від уропатогенів – це Хвощ польовий, Гортензія черешкова, Кукурудза звичайна. 

Відомо, що такі рослини, як Берхавія розлога (амброзія), Сідач пурпуровий, Пирій повзучий, Барбарис звичайний, мають нефропротекторну дію (профілактика хронічних хвороб нирок і сповільнення їх прогресування). 

Фенольні компоненти, присутні в Горобині чорноплідній, у формі соку, здатні знижувати чутливість до патогенів. 

✓ Шарма та ін. провели скринінг лікарських трав проти мультирезистентних уропатогенів і виявили, що ріст E. coli, Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa та Enterococcus faecalis пригнічується спиртовим екстрактом Імбиру та Гранату. 

✓ Ефірна олія майорану, чебрецю червоного та розмарину були протестовані проти ізолятів E. Coli. Найвище інгібування було виявлено у Чебрецю червоному.

✓ Ефективність квіткових рослин, а саме:

Нім, Баухінія, амброзія, гранат, сойміда, терміналія чебула, тиноспора серцелиста та якірці колючі були оцінені проти одинадцяти ізольованих уропатогенів. З цих рослин  лише три (терміналія, сойміда та гранат) були ефективними проти всіх перевірених уропатогенів.

✓ Екстракти листя Кліторії трійчастої в різних розчинниках були протестовані проти ІСШ, спричинених Proteus mirabilis  і було виявлено, що максимальне інгібування спостерігалося у фракції ацетону. Подібним чином флавоноїдний екстракт алжирської рослини (Шандра звичайна) мав антибактеріальний потенціал.

✓ Також повідомлялося , що метанольний екстракт гібіскуса сабдаріффа пригнічує ріст E. coli та Klebsiella pneumoniae. 

Основний механізм дії більшості трав обумовлений їх антибактеріальними властивостями, враховуючи фітокомпоненти, присутні в різних частинах рослини (листя, стебло, квітка, кора та корінь).

Ці фітокомпоненти представлені фенолами, алкалоїдами, терпенами, ефірними оліями, сапонінами та іншими вторинними метаболітами. Інший спосіб дії полягає в тому, що деякі рослини можуть підвищувати pH організму, що впливає на труднощі проникнення бактерій у сечовивідні шляхи та вимивання їх з організму.

Пробіотики

Нормальний мікробіом людини в кишково-шлунковому тракті та статевих органах є важливим фактором у профілактиці захворювань. Це створює конкурентне середовище для чужорідних мікроорганізмів, щоб конкурувати за обмежений простір, роблячи його несприятливим місцем для прикріплення та розмноження.

Але якщо баланс нормальної мікрофлори порушується прийом антибіотиків, ослабленням імунітету або після менопаузи, ймовірність зараження висока.

Для запобігання ІСШ необхідно відновити нормальний мікробіом піхви жінки. Відновлення мікрофлори піхви може бути досягнуто шляхом призначення пребіотиків або пробіотиків.

Порівняльні дослідження між нормальною жінкою, яка не стикалася з жодним епізодом ІСШ і жінкою, яка страждала від рецидиву ІСШ, показали варіабельність вагінальної мікрофлори у здорової жінки. Було виявлено, що нормальна мікрофлора піхви переважали Lactobacillus crispatus, Lactobacillus senii та Lactobacillus iners . Однак у випадку жінки з рецидивуючими ІСШ присутність лактобактерій не була виявлена.

Наявність лактобактерій підтримує кисле середовище піхви шляхом ферментації лактози в молочну кислоту. У цьому кислому середовищі більшість бактерій і видів дріжджів не здатні розмножуватися або колонізуватись та гинуть.

Bio-Kult Pro-Cyan — це комерційно доступний пробіотик, що містить два штами лактобактерій плюс екстракти журавлини, який був оцінений для запобігання рецидивним ІСШ у дорослих жінок у менопаузі. Він безпечний і ефективний для контролю ІСШ.

Значне зниження частоти повторних інфекцій сечовивідних шляхів і високий рівень колонізації штаму Lactobacillus crispatus  CTV-05 спостерігалося у жінок, які отримували інтравагінально пробіотик Lactobacillus crispatus.

Інше дослідження показало, що інтравагінальне введення S. cerevisiae впливає на експресію властивостей вірулентності Candida albicans, таких як аспартилпротеїнази, а також білки, пов’язані з гіфами.

Внутрішньо уретральне введення Lactobacillus casei штаму Shirota проти штучно індукованої E. Coli на мишачій моделі індукував значне зменшення E. coli та запалення в сечовивідних шляхах.

Цей пробіотик не тільки підтримує низький pH сечостатевого тракту, але також виробляє перекис водню та пригнічує ріст E. coli . 

Пробіотичні бактерії пригнічують або запобігають ріст уропатогенів різними способами. Коли пробіотик вводиться пацієнтам або будь-якій людині, він буде розмножуватися та діяти як антагоністичний щодо уропатогенів, конкуруючи з чужорідним патогеном за колонізацію та пригнічуючи прилипання бактерій до кишкового або сечовивідного тракту. Він також діє, знижуючи рН та виробляючи деякі антимікробні сполуки або пептиди, такі як бактеріоцин. 

Пробіотик, крім інгібування уропатогенів, впливає на взаємодію між клітинами слизової оболонки шляхом посилення кишкового бар’єру (тобто секреції слизу).

Стійкість мікробів до антибіотиків, що часто застосовуються представляє проблему для клініцистів, щоб знайти постійні ліки проти інфекцій сечовивідних шляхів і знизити частоту виникнення, особливо у жінок. Існує багато доступних альтернативних методів лікування, наприклад лікування в домашніх умовах, які ефективні в кожному конкретному випадку.