Ротавірусна інфекція у дітей та дорослих

Ротавірусна інфекція – це небезпечний патологічний процес, спричинений ротавірусами, що супроводжується переважно шлунково-кишковими симптомами на кшталт діареї, блювоти, підвищеного газоутворення та меншою мірою ознаками респіраторного ураження (здебільшого в ослаблених пацієнтів).

Ротавірус є основною причиною гострого гастроентериту у світі. Згідно з даними досліджень, щорічно від інфекції помирає близько 200 000 людей. Хоча з появою вакцин рівень зараження знизився, інфекції все ще поширені в усьому світі.

Майже 90% дітей переносять захворювання в ранні роки. Це основна причина, чому дорослі страждають на РВ у рази рідше. Йдеться про набутий імунітет до того чи іншого штаму.

Але тут можливі два цікавих моменти:

• Захист розвивається до конкретного типу патологічного збудника. Найчастіше людину вражає один із 5 різновидів. Імунітет до одного не робить пацієнта несприйнятливим до ротавірусів взагалі. Тому можливе повторне захворювання.
• Не всі перехворіють у дитячому віці, хоча кількість переважна. У такому разі аномальний стан може розвинутися вже істотно пізніше.

У будь-якому разі, дорослі пацієнти страждають на ротавірус у кілька разів важче, ніж діти. З чим це пов’язано – достеменно не відомо, але результат може бути фатальним. Не дарма інфекцію називають малою холерою. Розлад потребує термінового лікування під контролем терапевтів, гастроентерологів. Усе залежить від тяжкості симптоматики.

Ротавірусна інфекція: механізм розвитку, типи

Зараз класифіковано десять різних видів. Ротавіруси типу A є найпоширенішою причиною дитячих інфекцій, а види B і C також викликають менший, але значний відсоток інфекцій у всьому світі. 
Епідеміологія ротавірусної хвороби різко змінилася з часу розробки вакцин проти вірусу. До розробки вакцини 
ротавірусна інфекція була найбільш поширеною у дітей молодше 5 років. Після широкомасштабних програм вакцинації хвороба, здається, більш поширена серед старших, нещеплених дітей. 

 А. Найпоширеніший різновид, зустрічається в 90-95% людей. Поділяється ще на кілька видів. Дає характерну кишкову та шлункову симптоматику. Супроводжується важкими ускладненнями без достатнього лікування. Стан може стати фатальним.

Б (В). Зустрічається рідше. Протікає мляво. Ці ротавіруси здатні вражати велику рогату худобу. Заразність дещо вища за рахунок особливої будови.

С. Виділяється високою вірулентністю в системі з відносно рідкістю ураження людей. Захворювання супроводжується важкими кишковими розладами, інтенсивною діареєю, яка може призвести людину до загибелі від ускладнень, зневоднення.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що механізм такий:

• людина контактує з рота вірусом;
• агент проникає в організм;
• якщо дії захисних сил достатні, нічого не відбувається, або хвороба протікає в легкому ступені;
• у протилежній ситуації, починається повноцінний перебіг хвороби з усіма проявами розладу.

Знаючи механізм, лікар може більш грамотно й оперативно працювати. Та й сам пацієнт розуміє, що з ним відбувається. На повне розгортання клініки потрібно близько двох діб.

Класифікація

Про один спосіб типізації вже було сказано. Визначають три види ротавірусів: А, В і С. Поділити патологічний стан можна ще двома способами.

На підставі тяжкості процесу:

• Легкий. Зустрічається досить рідко. За умови, що імунітет зреагував досить інтенсивно й оперативно. Спостерігається у міцних пацієнтів, здорових людей. Симптоми як такі відсутні. Максимум, можливі невеликі болі в животі, також слабкість і сонливість.
• Середній. Зустрічається особливо часто. Клінічна картина включає в себе пронос, порушення роботи всього травного тракту. Також присутні прояви загальної інтоксикації, але нічого смертельного. За достатнього лікування, можна повністю забути про проблему.
• Важкий ротавірус. Спостерігається в 5-10% випадків. Розлад характеризується сильним зневодненням. Людина не може встати, не здатна себе обслуговувати.
• Критичний. Присутнє тотальне ураження травної системи, синдром дегідратації (зневоднення) несе небезпеку для життя. Подібний стан коригується в реанімації. А далі – в умовах інфекційного стаціонару або гастроентерології.

Є ще один спосіб класифікації – за поширеністю розладу

Гастрит. Запалення слизової шлунка. В ізольованому вигляді при ротавірусній інфекції зустрічається відносно рідко. Набагато частіше – в системі з іншими проявами. Характеризується печією, відрижкою, слабкістю, кислим присмаком у роті, також порушеннями випорожнення.

Коліт. Запалення слизової оболонки товстої кишки. Зустрічається мало не завжди. Супроводжується рясним проносом, зневодненням організму. Можливі фатальні наслідки.

Ентероколіт. Запалення товстої та тонкої кишок. Супроводжується важкими ускладненнями, зокрема тотальними порушеннями травного тракту.

Гастроентероколіт. Розлад роботи шлунка та кишківника.

Усі названі класифікації полегшують «життя» лікарю та дають змогу швидше впоратися з діагностикою захворювання й призначити лікування більш оперативно та якісно.

Причини ротавірусу

Фактори розвитку здебільшого суб’єктивні, які залежать від самої людини. Серед можливих моментів:

1. Вживання некип’яченого молока. Оскільки основний шлях передачі – фекально-оральний, це один з основних способів заразитися ротавірусною інфекцією, особливо при проживанні в сільських регіонах, селах.
2. Недостатня обробка продуктів – як термічна, так і гігієнічна. Наприклад, коли людина їсть немиті фрукти та овочі, вона ризикує стати жертвою патологічного процесу.
3. Недостатня особиста гігієна: рідкісне миття рук, використання одного й того самого рушника протягом тривалого періоду часу.
4. Робота в особливих умовах, коли природним чином підвищуються ризики захворіти. Наприклад : у водоканалі або у фермерському господарстві, за постійних контактів із тваринами.
5. Взаємодія з дітьми, оскільки саме молоді пацієнти найчастіше стають переносниками рота вірусу, причому ще з пологового відділення. Основне джерело проблеми – це медичний персонал, який заражає дитину.
6. Ослаблений імунітет. За цього стану збільшується ймовірність становлення проблеми.

Усе це – фактори підвищеного ризику зараження ротавірусами.

Ротавірусна інфекція: симптоми та прояви

Клінічна картина залежить від форми розладу. Загалом, прояви будуть такими:

• Болі в животі. Інтенсивні спазми, які локалізуються в нижній частині очеревини або в лівому боці, по ходу сигмовидної кишки. Можуть бути блукаючими, без точного розташування. Усе залежить від форми та стадії розладу, патологічного процесу.
• Поступово сила знижується, у міру відновлення дискомфорт може зберігатися якийсь час. У разі паралельного ураження шлунка спостерігаються болі в надчеревній ділянці, трохи вище пупка.
• Нудота. Відчуття, яке супроводжує людину більшу частину часу. Додатково до цього дискомфортного прояву спостерігається здуття живота, відчуття розпирання, ніби проковтнув м’яч або щось непомірно велике. Як і у випадку з болями, можливе збереження симптому і після відновлення.
• Блювота, інтенсивна та багаторазова. За кількістю позивів і епізодів можна побічно визначити ступінь тяжкості розладу: чим більше – тим сильніше, а отже, і справа йде гірше. Це не найнадійніша ознака, але все ж симптом показовий.
• Діарея. Основна ознака зараження ротавірусом – це пронос. Інтенсивний і багаторазовий. На день кількість відвідувань туалетної кімнати може досягати 5-10 разів. Якщо більше – потрібно терміново звертатися по медичну допомогу. Викликати швидку. Має сенс швидше починати лікування, оскільки діарея провокує сильне зневоднення.
• Тенезми. Ротавірусна кишкова інфекція проявляється хибними болісними позивами випорожнитися.
• Печія. Відчуття печіння в ділянці стравоходу та шлунка. Супроводжується викидом соку, соляної кислоти назад по ходу ШКТ.
• Відрижка повітрям із присмаком зіпсованого яйця. Посилене гниття білків, уповільнення нормального травлення призводить до такого симптому, так як виробляється більше сірководню.
• Неприємне бурчання в животі.
• Підвищене утворення кишкового газу.
• Блідість шкірних покривів, особливо в разі розвитку зневоднення. Зміна відтінку на землистий у системі з пригніченням свідомості вимагає обов’язкового виклику швидкої допомоги.
• Симптоми ротавірусної інфекції у дорослих включають підвищення температури тіла. Це прояв загальної інтоксикації. Показник зростає до рівня 38-40 градусів Цельсія. Чим вище – тим інтенсивніше патологічний процес. При збільшенні до 39, потрібно терміново викликати швидку.
• Головний біль.
• Порушення травлення. Тотальні розлади за типом нетравлення.
• Слабкість та сонливість. Усе це – ознаки загальної інтоксикації різного ступеня тяжкості.

Ротавірусна інфекція симптоми у дітей

Симптоми найбільш важкі у пацієнтів, у яких перше зараження відбувається після 3-місячного віку. У немовлят найчастіше спостерігаються легкі симптоми та менша ймовірність важкої інфекції. Однак у деяких немовлят виявляється некротичний ентероколіт.

При ротавірусній інфекції спочатку часто виникає блювота, а потім водяниста діарея. Лихоманка виявляється приблизно у 33% інфікованих дітей. Тривалість захворювання становить від 5 до 7 днів від початку до повного зникнення симптомів. Результати фізикального обстеження, як правило, не дозволяють чітко відрізнити ротавірус від інших патогенів, які зазвичай інфікують шлунково-кишковий тракт. Результати обстеження, які можуть бути присутніми в осіб з ротавірусною інфекцією, включають лихоманку, спазми в животі, втома та ознаки зневоднення, такі як сухість слизових оболонок, зниження тургору шкіри, тахікардія, зменшення виділення сечі та тривале наповнення капілярів.

Симптоми ротавірусу респіраторного характеру

Крім розладів роботи шлунково-кишкового тракту, симптоми ротавірусу бувають і респіраторного характеру: у вигляді риніту, сльозотечі, кашлю та задишки. Але це вже суто індивідуальна реакція організму.

Серед таких:

• Нежить. Відчуття закладеності. Неможливість нормально дихати.
• Течія слизу з носа. Прозорі виділення. У разі приєднання синуситу можливі розлади на кшталт болю в ділянці вилиць, чола.
• Печіння очей. У разі розвитку кон’юнктивіту спостерігається сльозотеча, почервоніння склер, помутніння зору.
• Кашель середньої або малої інтенсивності. Сухий, без виділення мокротиння. Оскільки ротавірус здебільшого вражає травний тракт, а не дихальну систему.
• Задишка. Відчуття нестачі повітря, неможливість нормального процесу газообміну. Зустрічається відносно рідко.

Перші ознаки ротавірусу у дорослих залежать не тільки від самих проявів, а й від особливостей організму, інтенсивності імунної відповіді. Потрібно відштовхуватися від цих факторів.

У деяких випадках перебіг ротавірусної інфекції вкрай важкий. У подібних ситуаціях необхідне термінове лікування в умовах стаціонару або навіть реанімації.

Коли потрібно викликати швидку допомогу?

За таких симптомів:

• Задишка. Прискорене дихання. Може бути ознакою наростаючого шоку. Тому зволікати не рекомендується.
• Виражене пригнічення свідомості. Сплутаність.
• Непритомність. Багаторазові або одноразові.
• Температура тіла понад 39.5 градусів Цельсія.
• Тахікардія. Збільшення частоти серцевих скорочень понад 100 ударів на хвилину. Говорить про розвиток серцевої недостатності. Наприклад, на тлі сильної інтоксикації або зневоднення. Стан смертельно небезпечний.
• Пронос понад 10 разів на добу.
• Поява в калі домішок крові. Є реальний ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі. Отже, існує ймовірність загибелі пацієнта від ускладнень.

Під час виклику потрібно розповісти про свої підозри. Коротко та ємко описати ситуацію.

Діагностика

Обстеженням хворого займаються гастроентерологи, терапевти або інфекціоністи. Залежить від характеру розладу та первинних симптомів рота вірусної інфекції.

Призначаються такі методики перевірки:

• Усне опитування людини. Має сенс перевірити характер скарг. Потрібно розповісти лікарю про свої порушення, нічого не приховуючи. Спеціаліст складе клінічну картину та висуне гіпотези походження проблеми. Ротавірус – не єдиний можливий стан, який викликає названі симптоми.
• Збір анамнезу хвороби та життя. Проводиться паралельно з опитуванням.
• Дослідження крові загальне – щоб виявити запальний процес.
• Аналіз калу. Обов’язковий захід, який спрямований на діагностику розладу.
• ПЛР, ІФА, серологічні тести. Використовуються для виявлення конкретного штаму збудника.

Методики підбирає лікар-фахівець. Після обстеження можна приступати до повноцінної корекці, де – залежить від тяжкості стану.

Лікування ротавірусної інфекції у дітей та дорослих

Терапія розладу проводиться вдома або в стаціонарі. У легких і середніх формах, можна обмежитися амбулаторією. У важких – потрібно госпіталізуватися, показано лікарняне лікування.

Лікування ротавірусної інфекції спрямоване на полегшення симптомів, лікування та профілактику супутнього зневоднення. Спочатку слід спробувати застосувати сольові розчини для пероральної регідратації. У дорослих можна додати кодеїн, лоперамід і дифеноксилат, щоб полегшити симптоми та контролювати обсяг діареї. Також було доведено, що саліцилат вісмуту є корисним для лікування симптомів ротавірусу, але його слід розглядати лише тоді, коли інші інфекційні агенти виключені.

Підхід консервативний, реалізується за допомогою препаратів кількох типів:

1. Противірусних. Засоби для інгібування, уповільнення розмноження чужорідних агентів. До всього іншого, підвищують роботу імунітету, прискорюють її.
2. Антибіотиків, якщо приєднується вторинна інфекція.
3. Сорбентів. Полісорб, Активоване вугілля, Фільтрум та аналогічні, щоб увібрати токсини та не допускати розвитку шоку. Знизити інтенсивність проносу, його частоту й силу.
4. Медикаментів групи внутрішніх антисептиків. Наприклад, на основі нітрофуранів або інших: Фуразолідон, Ентерофурил. Допомагають очистити травний тракт, але часто провокують алергічну реакцію, тому застосовуються обережно.
5. Засобів для відновлення нормального водного балансу – Регідрон та аналоги.
6. Препаратів детоксикаційного ряду -Трисоль і розчин Рінгера.

Терапія проводиться до повного відновлення. До корекції стану та після кількох тижнів показано лікувальне харчування на основі легких білків, без овочів, з термічно обробленими фруктами, сухим хлібом, нежирним м’ясом. Це важливо, оскільки без достатньої зміни раціону домогтися повного відновлення не вдасться. Тривалість лікувальної дієти суто індивідуальна й вирішується з лікарем-гастроентерологом.

Стаціонарний період корекції ротавірусної  інфекції триває 5-7 днів. Потім можна продовжувати корекцію амбулаторно. Іноді ймовірне збільшення термінів відновлення. Залежить від клінічного випадку.

Дослідження щодо лікування ротовірусу у дітей

У плацебо-контрольованому дослідженні Гуаріно та його колеги перевірили антиретровірусну дію перорально введених сироваткових імуноглобулінів людини.

98 дітей, які поступили з гострим гастроентеритом, були розділені на лікувальну та контрольну групи. 
Діти в групі лікування отримували разову дозу 300 мг/кг маси тіла сироваткового імуноглобуліну людини.

Результати цього дослідження показали, що діти , які отримували імуноглобулін людини, мали статистично значуще покращення клінічного стану та структури стільця порівняно з контрольною групою. Було встановлено, що загальна тривалість ротавірусної діареї становила 76 годин у групі лікування порівняно зі 131 годиною в контрольній групі. Виділення вірусу та тривалість перебування в стаціонарі також значно зменшилися в групі лікування.

Ці результати свідчать про те, що пероральне введення сироваткових імуноглобулінів людини може бути корисним у лікуванні госпіталізованих дітей із ротавірусною хворобою. 
Додаткові дослідження показують, що такі методи лікування, як пробіотики, цинк і ондансетрон, також можуть бути ефективними при лікуванні гострого гастроентериту. 
Більшість пацієнтів, які звертаються до амбулаторної клініки або відділення невідкладної допомоги, можуть бути безпечно виписані додому. Дорослим можуть бути корисні протиблювотні препарати, але маленьким 
дітям їх слід уникати 

Спеціальних ліків від ротавірусу немає, використовують регідратаційні засоби, антисептики та препарати противірусної групи, імуностимулятори.

Прогноз

РВ – смертельно небезпечне захворювання, за відсутності адекватного лікування перспективи туманні. Але за належної терапії, особливо в стаціонарних умовах, відновлення куди більш імовірне. Виживаність становить 98%, в інших ситуаціях йдеться про імунодефіцит або інші патологічні стани, які потенційно здатні знизити ймовірність відновлення. Але навіть тут не все так погано та шанси досить високі.

Можливі ускладнення

Ротавірусна інфекція може мати різі наслідки:

• Зневоднення – смертельно небезпечний стан, за якого виводиться рідина.
• Серцева недостатність на тлі активного виходу електролітів, корисних солей: калію, магнію, натрію, кальцію.
• Некроз кишківника.
• Утворення виразкових дефектів на стінках травного тракту.
• Кровотечі зі ШКТ також смертельно небезпечні. Пошкодження головного мозку через інтоксикацію.
• При вагітності – відхилення з боку плода.

Отже, ротавірусна інфекція – це небезпечний патологічний процес, який супроводжується кишковими та шлунковими проявами. Показано термінове лікування.