Іноді впорядкований процес росту клітин порушується, вони отримують автономність і починають неконтрольовано рости. Вони можуть утворювати пухлини, котрі являють собою згустки тканини. Пухлини можуть бути раковими або не раковими (доброякісними).
Ракові пухлини поширюються в сусідні тканини або вдираються в них і можуть переміщатися у віддалені місця тіла, утворюючи нові осередки (процес, який називається метастазуванням). Багато онкологічних захворювань утворюють тверді пухлини, але рак крові, наприклад, лейкемія, зазвичай цього не робить.
Доброякісні пухлини не метастазують та не проростають у сусідні тканини. . Іноді можуть бути досить великими. Деякі з них можуть викликати серйозні симптоми або загрожувати життю, наприклад, доброякісні пухлини головного мозку. Після її видалення, як правило, вона більше не з’являється, тоді як ракові – іноді повертаються.
Чим відрізняється ракова пухлина від нормальної?
Ракові клітини багато в чому відрізняються від нормальних:
ростуть за відсутності сигналів, що спонукають їх до росту;
ігнорують сигнали, котрі наказують клітинам припинити ділитися або загинути (процес, відомий як запрограмована загибель – апоптоз);
вдираються в сусідні ділянки та поширюються в інші частини тіла;
наказують кровоносним судинам рости в напрямку пухлини. Ці кровоносні судини постачають пухлини киснем і поживними речовинами та виводять з них відпрацьовані продукти життєдіяльності;
ховаються від імунної системи. Імунна система зазвичай знищує пошкоджені або аномальні клітини;
вводять в оману імунну систему, допомагаючи раковим клітинам залишатися живими та продовжувати розростатися. Наприклад, деякі з них переконують імунну систему захищати пухлину, а не атакувати її;
накопичувати численні зміни у своїх хромосомах, такі як дуплікації та делеції частин хромосом. Деякі ракові клітини мають вдвічі більше хромосом, ніж у нормі.
Ракові клітини потребують інших поживних речовин, ніж нормальні. Деякі з них виробляють енергію з поживних речовин інакше, що дозволяє їм рости швидше.
Часто недуга настільки сильно покладається на цю аномальну поведінку, що не може без неї вижити. Дослідники скористалися цим фактом, розробивши методи лікування онкології, котрі перешкоджають росту кровоносних судин у напрямку пухлини, по суті, позбавляючи її необхідних поживних речовин.
Як розвивається рак?
Рак є генетичним захворюванням, тобто його спричиняють зміни в генах, які контролюють функціонування наших клітин, особливо їхній ріст і поділ.
Генетичні зміни, що викликають онкологію, можуть відбуватися через:
помилки, що виникають під час поділу клітин;
пошкодження ДНК алкоголем, курінням, шкідливими речовинами з навколишнього середовища, ультрафіолетовими променями сонця.
Вони успадковані від наших батьків.
Зазвичай організм знищує клітини з пошкодженою ДНК до того, як вони стають раковими. Але з віком здатність організму до цього знижується. Це одна з причин, чому ризик захворіти на рак на пізніх стадіях життя є вищим.
Онкологія кожної людини має унікальну комбінацію генетичних змін. Оскільки він продовжує рости, відбуваються додаткові зміни. Навіть у межах однієї пухлини різні клітини можуть мати різні генетичні зміни.
Типи генів, що викликають рак
У публікації NCI вказують, що генетичні зміни, котрі сприяють розвитку онкологічних захворювань, зачіпають три основні типи генів – протоонкогени, гени-супресори і гени репарації ДНК. Ці зміни іноді називають “драйверами” раку.
Протоонкогени беруть участь у нормальному рості та поділі клітин. Однак, коли ці гени змінюються певним чином або стають більш активними, ніж зазвичай, вони можуть стати генами, що викликають рак (або онкогенами), дозволяючи клітинам рости й виживати тоді, коли не повинні цього робити.
Гени-супресори пухлин також беруть участь у контролі росту та поділу клітин, але з певними змінами ділитися неконтрольовано.
Гени репарації ДНК беруть участь у відновленні пошкодженої ДНК. Клітини з мутаціями в цих генах схильні до розвитку додаткових мутацій в інших генах і змін у хромосомах, таких як дуплікації та делеції ділянок хромосом. Разом ці мутації можуть призвести онкології.
Дізнавшись більше про молекулярні зміни, вчені виявили, що певні мутації часто трапляються при багатьох видах онкології. Зараз існує багато методів лікування раку, спрямованих на генні мутації. Деякими з цих методів може скористатися кожен хворий, який має цільову мутацію, незалежно від того, де хвороба почала прогресувати.
Метастази
Рак, який поширився з місця, де він вперше утворився, в інше місце в організмі, називається метастатичним раком. Процес, за допомогою якого ракові клітини поширюються в інші частини тіла, називається метастазуванням.
Метастатичний рак має той самий тип ракових клітин, що й початковий або первинний. Наприклад, рак молочної залози, котрий утворює метастази в легенях, є метастатичним раком молочної залози, а не раком легенів і зазвичай має деякі спільні молекулярні особливості, такі як наявність специфічних хромосомних змін.
У деяких випадках лікування може допомогти продовжити життя людей з метастазами. В інших випадках основною метою лікування метастазів є контроль росту раку або полегшення симптомів, які він викликає.
Метастази можуть завдати серйозної шкоди функціонуванню організму. Тому більшість людей, які помирають від раку, помирають від метастатичної хвороби.
При метастазах ракові клітини відриваються з місця, де вони спочатку утворилися та, мігруючи, утворюють нові пухлини в інших частинах тіла.
Зміни в клітинах ще не означає, що у вас рак
Не кожна зміна в тканинах організму є раком. Однак деякі зміни тканин можуть перерости в рак, якщо їх не лікувати. За ними обов’язково слід спостерігати.
Приклади тканинних змін, які не є раком:
Гіперплазія – це коли клітини в тканині розмножуються швидше, ніж зазвичай. Однак під мікроскопом тканини все ще виглядають нормальними. Гіперплазія може бути спричинена кількома факторами або станами, включаючи хронічне подразнення.
Дисплазія – це більш розвинений стан, ніж гіперплазія. При дисплазії також відбувається накопичення зайвих клітин. Але вони виглядають ненормально – змінена її організація. Загалом, чим більш ненормально виглядають клітини й тканини, тим більша ймовірність того, що може утворитися рак.
Деякі типи дисплазії можуть потребувати спостереження або лікування, а інші – ні. Прикладом дисплазії є аномальна родимка (так званий диспластичний невус), котра утворюється на шкірі. Диспластичний невус може перетворитися на меланому, хоча в більшості випадків цього не відбувається.
Карцинома – це ще більш запущений стан. Хоча її іноді називають раком 0 стадії, вона не є раком, оскільки аномальні клітини не проникають у сусідні тканини. Але оскільки деякі карциноми можуть перерости в рак, їх зазвичай виліковують.
Види раку
Існує понад 100 видів раку. Назва отримується за органами або тканинами, в яких він утворюються. Наприклад, рак легенів починається в легенях, а рак мозку – в головному мозку. Або за типом клітини, яка його утворила, наприклад, епітеліальна клітина або плоскоклітинний рак.
Ось деякі категорії раку, які починаються в певних типах клітин.
Карцинома
Карциноми – найпоширеніший тип онкологічного захворювання. Вони утворюються епітеліальними клітинами, котрі покривають внутрішні та зовнішні поверхні тіла. Існує багато їх типів і вони часто мають стовпчасту форму при розгляді під мікроскопом.
Класифікація:
Аденокарцинома – рак, який утворюється в епітеліальних клітинах, що виробляють рідину або слиз. Тканини з цим типом іноді називають залозистими тканинами. Більшість видів раку молочної залози, товстої кишки та простати є аденокарциномами.
Базальноклітинний рак починається в нижньому або базальному (основному) шарі епідермісу, який є зовнішнім шаром шкіри людини.
Плоскоклітинний рак утворюється в плоских клітинах, які лежать безпосередньо під зовнішньою поверхнею шкіри. Плоскоклітинні клітини також вистилають багато інших органів, включаючи шлунок, кишківник, легені, сечовий міхур і нирки. Під мікроскопом виглядають пласкими, як риб’яча луска. Плоскоклітинний рак іноді називають епідермоїдною карциномою.
Перехідно-клітинний рак утворюється в типі епітеліальної тканини, що називається перехідним епітелієм, або уротелієм. Ця тканина складається з багатьох шарів епітеліальних клітин, які можуть збільшуватися й зменшуватися, містяться в слизовій оболонці сечового міхура, сечоводів і частини нирок (ниркової миски), а також у деяких інших органах. Деякі види раку сечового міхура, сечоводів і нирок є перехідно-клітинними карциномами.
Саркома
Саркоми – злоякісне утворення в кістках і м’яких тканинах, включаючи м’язи, жир, кровоносні та лімфатичні судини, а також волокнисту тканину (наприклад, сухожилля та зв’язки).
Остеосаркома – найпоширеніший вид раку кісток. Найпоширенішими типами саркоми м’яких тканин є лейоміосаркома, саркома Капоші, злоякісна фіброзна гістіоцитома, ліпосаркома та дерматофібросаркома протуберанців.
Лейкемія
Рак, який починається в кровотворній тканині кісткового мозку, називається лейкемією. Цей вид не утворює твердих пухлин. Замість цього в крові та кістковому мозку накопичується велика кількість аномальних лейкоцитів, які витісняють нормальні клітини крові. Це ускладнює постачання кисню до тканин, зупинку кровотечі або боротьбу з інфекціями.
Існує чотири найпоширеніші типи лейкозу, які групуються залежно від того, як швидко хвороба прогресує (гострий або хронічний лейкоз), а також від типу клітин крові, з яких починається рак (лімфобластний або мієлоїдний). Гострі форми лейкозу розвиваються швидко, а хронічні – повільніше.
Лімфома
Лімфома – це рак, який починається з лімфоцитів (Т або В-клітин). Це білі кров’яні клітини, що борються з хворобою та є частиною імунної системи. При лімфомі аномальні лімфоцити накопичуються в лімфатичних вузлах і лімфатичних судинах, а також в інших органах тіла.
Існує два основних типи лімфом:
Лімфома Ходжкіна – люди з цим захворюванням мають аномальні лімфоцити, які називаються клітинами Ріда-Штернберга. Зазвичай утворюються з В-клітин.
Неходжкінські лімфоми – це велика група ракових захворювань, які починаються з лімфоцитів. Рак може рости швидко або повільно й може утворюватися з В-клітин або Т-клітин.
Множинна мієлома
Множинна мієлома – це рак, який починається в плазматичних клітинах. Аномальні плазматичні клітини, які називаються мієломними клітинами, накопичуються в кістковому мозку, утворюють пухлини в кістках по всьому тілу. Множинну мієлому також називають плазмоклітинною мієломою та хворобою Калера.
Меланома
Меланома – це рак, який починається в клітинах, що стають меланоцитами, котрі виробляють меланін (пігмент, який надає шкірі колір). Більшість меланом утворюється на шкірі, але меланоми також можуть утворюватися в інших пігментованих тканинах, наприклад, в очах.
Пухлини головного та спинного мозку
Існують різні типи пухлин головного та спинного мозку. Ці пухлини названі на основі типу клітин, в яких вони утворилися чи місцях, де пухлина вперше сформувалася в центральній нервовій системі. Наприклад, астроцитарна пухлина починається в астроцитах, які допомагають підтримувати здоров’я нервових клітин. Пухлини головного мозку можуть бути доброякісними (не рак) або злоякісними (рак).
Інші види пухлин
Пухлини статевих клітин – це тип пухлин, які починаються в клітинах, що дають початок сперматозоїдам або яйцеклітинам. Можуть виникати практично в будь-якій частині тіла, бувають як доброякісними, так і злоякісними.
Нейроендокринні пухлини утворюються з клітин, які виділяють гормони в кров у відповідь на сигнал від нервової системи. Ці пухлини, які можуть виробляти більшу кількість гормонів, ніж зазвичай, можуть викликати багато різних симптомів. Нейроендокринні пухлини можуть бути доброякісними або злоякісними.
Карциноїдні пухлини є різновидом нейроендокринних пухлин. Це пухлини, котрі ростуть дуже повільно, які зазвичай виявляються в шлунково-кишковій системі (найчастіше в прямій і тонкій кишці). Карциноїдні пухлини можуть поширюватися на печінку або інші ділянки тіла. Цей вид раку може виділяти такі речовини, як серотонін або простагландини, викликаючи карциноїдний синдром
