Артемізинін з однорічної полині вбиває рак

Артемізинін – природний сесквітерпен, витягнутий з лікарської трави Полині однорічної ( Artemisia annua L.). У 1996 році Efferth та інші вперше виявили, що він здатен індукувати апоптоз пухлинних клітин.

Наразі повідомлялося про потенційні протипухлинні ефекти артемізиніну при багатьох пухлинах, включаючи мієлодиспластичний синдром, множинну мієлому, хронічний мієлоїдний лейкоз, лімфому Беркітта, рак сечового міхура, карциному нирки, шийки матки, молочної залози, рак простати, голови та шиї, гепатоцелюлярна карцинома, рак стравоходу і КРР, рак легенів та ін..

Вибіркове знищення ракових, але не нормальних клітин також може бути основною перевагою артезунату. Він відомий як загалом безпечний і добре переносимий препарат навіть у плода протягом першого триместру вагітності¹.

Як діє артемізинін на рак

Протиракова активність артемізиніну включає індукцію апоптозу та зупинку клітинного циклу, пригнічення клітинної проліферації та росту, метастазування та ангіогенезу .

Полин однорічний  лікарська рослина, викликала широкий інтерес через вміст артемізиніну. Ця сесквітерпенова лактонова сполука містить ендопероксидний місток, який утворює вільний радикал на основі вуглецю при зустрічі з атомом заліза. Утворюючись, вільні внутрішньоклітинні радикали викликають молекулярні пошкодження та можуть призвести до загибелі клітин.

Повідомляється, що внутрішньоклітинне вільне залізо міститься в ракових клітинах у більшій кількості, ніж у нормальних.

Завдяки швидкій швидкості поділу більшість ракових клітин мають високий рівень споживання заліза і експресують високу концентрацію рецепторів трансферину на клітинній поверхні², які беруть участь у транспортуванні заліза в клітини.

Загалом, агресивність ракової пухлини позитивно корелює з концентрацією рецепторів трансферину в її клітинах. Таким чином, артемізинін може бути вибірково токсичним для ракових клітин через високий вміст заліза. Крім того, нормальні клітини забирають менше заліза і мають кращу внутрішньоклітинну регуляцію вмісту заліза. Тоді вони значно менш сприйнятливі до артемізиніну.

У недавніх дослідженнях препарати з артемізиніну не тільки продемонстрували значну цитотоксичність і інгібуючу дію на різні ракові клітини в експериментальних умовах , але також підвищили безрецидивне виживання з хорошою переносимістю у пацієнтів з колоректальним раком і сприяли регресії у пацієнтів з карциномою простати.

Ці результати свідчать про те, що похідні артемізиніну також можуть бути перспективними ліками для лікування пацієнтів з лімфомою.

Знаючи, що більшість клінічно схвалених протипухлинних препаратів характеризуються вузьким терапевтичним вікном, що є результатом високої системної токсичності препаратів. Таким чином, вчені протестували артемізинін проти мононуклеарних клітин периферичної крові людини (PBMC), щоб визначити їх вплив на нормальні клітини. Артемізинін показує, що при концентраціях, здатних індукувати цитотоксичну активність проти пухлинних клітин (P815 і BSR), цитотоксичного ефекту на нормальні клітини не спостерігалося.

Препарати проти раку та артемізинін

Багато досліджень показують синергічний ефект артемізиніну з іншими сполуками або терапевтичними підходами.

Комбіноване лікування АРТ і ресвератролом помітно пригнічує проліферацію та міграцію клітин, а також посилює апоптоз і виробництво АФК у клітинах раку шийки матки людини HeLa і гепатоцелюлярної карциноми HepG2.

Подібним чином використання комбінованої ДГК (Докозагексаєнова кислота) і гемцитабіну демонструє сильний синергічний ефект на втрату потенціалу мітохондріальної мембрани та індукцію апоптозу в клітинах НМРЛ людини A549.

Дигідроартемізинін також підсилює протиракову активність хіміотерапевтичного агента, цисплатину, у стійких до цисплатину ракових клітинах яєчників.

 Дослідження також демонструють підвищення чутливості дигідроартемізиніну у фотодинамічній терапії раку стравоходу. Таким чином, це свідчить про те, що артезунати можуть бути потенційними протираковими засобами.

Популяційні фармакокінетичні властивості Дигідроартемізиніну були досліджені з використанням плазми та слини пацієнтів з раком молочної залози для тривалого лікування (> 3 тижнів)³.

Концентрація ДГК у слині пропорційно корелювала з концентрацією ДГК у плазмі, тому слину можна використовувати для моніторингу рівня ДГК в організмі. Показано, що аналог артемізиніну Артенімол-Р покращує клінічні симптоми та переносимість у пацієнтів із прогресуючим раком шийки матки.

Лікування раку полином

Радикальним засобом вважається сік полину, його потрібно пити по 1/2 чайної ложки 3 рази на день перед їдою.

Для приготування настою з полину слід 1 столову ложку трави залити склянкою окропу та поставити настоюватися 20-30 хвилин. Процідити і приймати по 1/4 склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди.

Для спиртової настоянки беруть полин і спирт у пропорції 1:5. Настоюють добу, періодично помішуючи. Приймають від 15 до 50 крапель 3 рази на день перед їдою за 30 хвилин.