Насправді, не лише довготривале, а й інтервальне голодування призводить до великих метаболічних змін. Основна зміна відома, як перехід глюкози в кетон. В останні роки всі різні протоколи голодування досліджуються, як стратегія зниження ваги та передбачування користі для здоров’я.
Це має метаболічний ефект: знижується рівень цукру в крові, інсуліну, стимулює вивільнення глікогену та посилює ліполіз і кетогенез . Основні узагальнені форми голодування:
- Обмеження калорійності – означає щоденне зменшення на 15–40% споживання калорій без недоїдання;
- Інтервальне голодування тривалістю від 16 до 48 годин, яке чергується зі звичайним прийомом їжі;
- Альтернативне денне голодування, за якого нормальне споживання їжі відбувається в один день, а обмеження – наступного дня;
- Періодичне голодування описує цикли голодування або дієти з обмеженням калорій, тобто дієти 5:2 ( 5:2 ), за якою 2 дні на тиждень обмежуються мінімальним рівнем споживання калорій.
- Тривале голодування – утримання від їжі від 2 до 21 діб або більше. Калорії відсутні обо мінімальна їх кількість – 200–250 ккал/добу.
Зростаюча кількість фізіологічних ефектів, пов’язаних з обмеженням калорійності, також може бути застосована до тривалого голодування, принаймні на початковій фазі.
Перевги:
- втрати ваги та метаболічного перезавантаження;
- підвищення чутливості до інсуліну;
- зменшення запалення та окисного пошкодження білків, ліпідів і ДНК;
- посилення функції імунної системи.
Усі ці механізми, безумовно, є цінними для лікування звичайних пацієнтів та людей з ожирінням.
Інтервальне голодування
Початок інтервального голодування характеризується метаболічними змінам. Організм переходить від режиму харчування, включаючи, як правило, близько 50% вуглеводів, до режиму голодування. Через 12-16 годин після припинення поглинання їжі рівень глюкози падає, а потім знижується рівень інсуліну та одночасно рівень циркулюючих амінокислот.
Метаболічне перемикання залежить:
- від вмісту глікогену в печінці на початку голодування;
- складу попереднього прийому їжі;
- витрат енергії та фізичної активності.
Ліпіди в адипоцитах (триацилгліцерин і діацилгліцерин) метаболізуються до вільних жирних кислот, рівень яких зростає в крові натще, частково окислюються в більшості тканин, таких як м’язи, нирки, серце, і частково перетворюються в печінці до кетонів (β- гідроксибутират, ацетоацетат і ацетон).
Кетони ефективно окислюються голодуючим мозком, який більш неохоче, ніж інші тканини, відмовляється від глюкози та метаболізує вільні жирні кислоти.
Багато хто вважає, що ключовим органом травлення є шлунок, але насправді немає головних і другорядних органів. Всі органи в нашому організмі головні, якщо порушена функція одного органу, інші органи теж страждають.
Під час інтервального голодування було зазначено, що рівень червоних тілець значно збільшується. У голодуючого, який хворів на гостре недокрів’я, рівень кров’яних тілець збільшився в 2 рази, гемоглобін піднявся з 50, до 85 %.
Слід зазначити, що під час інтервальної дієти м’язова маса теж втрачається. Нам відомо, що в першу чергу поглинаються хворі тканини, потім глікоген та жири, а після – протеїни. Втрата жирових відкладень і частини м’язів, як паливо, ніякої шкоди нашому організму не принесе, а навпаки, зніме навантаження з органів. Саме серце під час посту втрачає трохи більше 3 % від своєї маси. Тому функціональні та органічні захворювання успішно лікуються голодом.
Довготривале голодування
Довготривале голодування, яке триває від 4 до 21 днів, вивчалося при різних клінічних станах: хронічні запальні захворювання та ревматоїдний артрит, гіпертонія, синдром подразненого кишечника, резистентність до інсуліну, діабет 2 типу та метаболічний синдром, фіброміалгія, рак молочної залози та яєчників, остеоартрит, ожиріння та жирова дистрофія печінки. Крім того, оцінка МРТ задокументувала значні зміни в складі тіла після 14 днів голодування.
Під час повного голодування, до 41 дня, виробляється 86 г/24 год глюкози: половина цього надходить із клітин крові, які виробляють лактат і піруват шляхом гліколізу, а потім повторно синтезуються до глюкози в печінці. Інша половина походить від гліцерину та глюконеогенезу, що відбувається спочатку в печінці, а потім у нирках з амінокислот, відповідно аланіну та глютаміну.
Вплив голоду на здоров’я та самопочуття
Серед 1422 людей, які дотримувалися періодів голодування (добове споживання калорій 200–250 ккал у супроводі мультидисциплінарної програми способу життя) тривалістю від 4 до 21 дня, спостерігалося значне зниження маси тіла від 3,2 ± 0,0 кг після 5 до 8,6 ± 0,3 кг. після 20 днів голодування, а також в окружності живота, тобто між 4,6 ± 0,1 см і 8,8 ± 0,8 см відповідно. Артеріальний тиск знизився для всієї групи з 131,6 ± 0,7 до 120,7 ± 0,4 для систолічного тиску та з 83,7 ± 0,4 до 77,9 ± 0,3 для діастолічного.
Повідомлялося про зниження загального холестерину (-0,4 ± 0,0 ммоль/л), тригліцеридів (-0,4 ± 0,0 ммоль/л), глюкози (-0,7 ± 0,1 ммоль/л) і HbA1c (-1,2 ± 0,1 ммоль/моль). Задокументовано відсутність почуття голоду у 93,2% досліджуваних, а також підвищення емоційного та фізичного самопочуття. Жоден з суб’єктів не вийшов з процедури голодування.
Побічні ефекти, накшталт серцева аритмія, були зареєстровані менш ніж у 1%, а легкі симптоми, такі як головний біль і втома, виникали рідко і переважно в перші дні.
В іншому дослідженні за участю 174 пацієнтів з гіпертонією, які проходили програму голодування лише на воді (приблизно 10 днів), 90% суб’єктів досягли зниження артеріального тиску нижче 140/90 мм рт.ст.
Поліпшення індексу жирової дистрофії печінки, сурогатного маркера неалкогольної жирової хвороби печінки, нещодавно було описано після голодування у пацієнтів з діабетом 2 типу та без нього.
ЛФ і мікробіота
Внесок мікробіоти кишечника в захворювання людини інтенсивно вивчається у випадку запальних захворювань кишечника, виразки шлунка, ожиріння, метаболічного синдрому, а також пов’язаних неврологічних розладів.
Десятиденне голодування у 15 здорових чоловіків призвело до зменшення чисельності Lachnospiraceae і Ruminococcaceae , як показало секвенування ампліконів гена 16S рРНК у фекаліях, з супутнім підвищенням Bacteroidetes і Proteobacteria (Escherichia coli і Bilophila wadsworthia) .
На шлунок та кишківник голодування впливає найбільше. Під час голодування вони відпочивають. Увесь час 24 години на добу вони працювали, а тепер насолоджуються відпочинком і накопичують сили. Після курсу голодування всі функції шлунково-кишкового тракту нормалізуються. Запальні процеси та виразки виліковуються. Голод – це найкращий спосіб очистити кишківник від гнильних бактерій. Якщо дотримуватися посту тиждень, то в нашому організмі стають повністю стерильними тонкі кишки, а товсті – вже через 10 днів.
Летальні наслідки при голодуванні
Дієта з нульовою калорійністю, де дозволені лише некалорійні напої, відносно добре переносилася протягом кількох тижнів або навіть місяців, незважаючи на те, що люди з ожирінням часто не мали фізичних вправ, психологічної підтримки чи харчової освіти для запобігання рецидивам.
Піонери цього типу голодування для лікування ожиріння зробили навіть рекомендацію – дивовижну для наших сучасників – що пацієнти з ожирінням не повинні голодувати довше 100 днів без моніторингу балансу азоту.
Опубліковано одиничний випадок смерті від гострої невиліковної зупинки серця на сьому добу голодування у 20-річної жінки. Вона сиділа на 30-тижневій безкалорійній дієті, зменшивши свою вагу зі 118 до 60 кг. На розтині діагностовано зменшення діаметра міофібрил серця з грубою фрагментацією. Поодинокі випадки смерті внаслідок дуже тривалих періодів безкалорійної дієти в кілька тижнів або місяців у пацієнтів із патологічним ожирінням не завжди мали таку чітку етіологію; інші можливі причини смерті включають такі фактори, як дефіцит калію або вітамінів, недосконалий відбір пацієнтів або комплаєнс, супутні ліки або наявні захворювання.
Люди, котрі самостійно починали безкалорійне голодування, купували в супермаркетах дієтичні суміші з білковими добавками без будь-якого нагляду. Один із цих продуктів, що складається з рідкого гідролізату білків колагену, так звана «рідка білкова дієта», була пов’язана зі смертю від зупинки серця у 32 із 44 постраждалих. Знову ж таки, гістологічним діагнозом була груба фрагментація міофібрил. Погана якість білка LPD могла зіграти прискорюючу роль у виснаженні протеїнового пулу або у виснаженні певних амінокислот.
Після цих подій виснаження білкового пулу було інкриміновано та призвело до суворого регулювання так званої дуже низькокалорійної дієти, гіпокалорійної формули, яка забезпечує 80–100 г якісного білка на день. Основною метою було уникнути негативного балансу азоту, виміряного 24-годинною екскрецією з сечею.
Потенційною перевагою мікробіологічних змін після голодування є поліпшення мікробіому кишечника при рецидивуючому-ремітуючому розсіяному склерозі. Експериментальні дані показали підвищену кількість корисних бактерій в кишківнику.