Епідемічний паротит: причини, симптоми та лікування

Епідемічний паротит або “свинка”, багатьом знайоме з дитинства. Часто це згадується як щось “несерйозне” – мовляв, щоки трохи набрякли, температура, кілька днів удома та все мине.Але насправді ця інфекція набагато підступніша.

Паротит може вражати нервову систему, підшлункову залозу, а у підлітків – навіть статеві органи, що в окремих випадках може вплинути на фертильність.

Хоча в багатьох країнах вакцинація значно знизила рівень захворюваності, спалахи періодично повертаються. Усе тому, що вірус дуже заразний, особливо в закритих колективах.

Що викликає паротит?

Збудник – вірус міксовірусної родини (Paramyxoviridae). Уперше його виділили у 1934 році і відтоді вивчили доволі детально. Він має здатність довго зберігатися при низьких температурах, але дуже чутливий до ультрафіолету, формаліну та антисептиків – CDC, 2023.

Особливість вірусу – нейро- та гландотропність, тобто він «полюбляє» вражати:

• слинні залози (переважно привушні);
• головний мозок і його оболонки;
• підшлункову залозу;
• яєчка (у хлопців);
• рідше – інші залозисті структури.

У перші 3–5 днів вірус активно циркулює в слині, крові та спинномозковій рідині, що робить цей період найзаразнішим для оточення (NIH, Virology of Mumps).

“Вірус паротиту є заразним до появи симптомів і поширюється через слину або слиз з рота, носа або горла інфікованої людини.” – Mayo Clinic

Як передається паротит?

Основний шлях – повітряно-крапельний. Тобто при кашлі, розмові чи навіть звичайному чханні інфікована людина може передати вірус іншим.

Згідно з CDC, паротит може поширюватися:

• при близькому контакті (поцілунки, спільні іграшки, посуд);
• через забруднені руки;
• в окремих випадках – навіть через третіх осіб, які контактували з хворим.

Найчастіше хворіють діти 3-10 років, але дорослі переносять хворобу тяжче – особливо з ураженням нервової чи репродуктивної системи.

Сезонність та спалахи

Вірус активізується взимку та навесні. Найбільші епідемії відбуваються раз на 3-5 років. У ці періоди реєструються сотні (а подекуди тисячі) нових випадків – навіть у країнах з високим рівнем вакцинації.

Контагіозність (заразність) – приблизно 30-50%. Після одужання формується довічний імунітет, але в поодиноких випадках можливе повторне інфікування, особливо у людей з імунодефіцитом (PubMed: Mumps Immunity and Reinfection).

Симптоми та перебіг паротиту

Перші ознаки паротиту не завжди очевидні. Інкубаційний період триває в середньому 16-18 днів, але може затягнутися до 25. Хвороба зазвичай починається раптово: підвищення температури до 38-39°C, загальна слабкість, головний біль, іноді болі при жуванні чи ковтанні (такі ж симптоми при тонзиліті (ангіні)).

Найтиповіші симптоми:

• припухлість привушних слинних залоз, зазвичай з одного боку, через 1-2 дні – з іншого;
• болючість у ділянці щелепи, біля вуха;
• сухість у роті, порушення апетиту;
• гарячка, головний біль, слабкість;
• у дітей – часто запалення підщелепних або під’язикових залоз.

«Набряк та болючість привушної залози є характерними симптомами епідемічного паротиту».- Mayo Clinic

Нетипові й ускладнені форми:

Орхіт (запалення яєчок)

У підлітків і дорослих чоловіків це одна з найпоширеніших форм ускладнень. Ураження зазвичай одностороннє, супроводжується високою температурою, болем у мошонці, почервонінням і набряком. У рідкісних випадках може призвести до атрофії яєчка чи зниження фертильності (CDC: Mumps Complications).

Менінгіт і менінгоенцефаліт

Вірус часто уражає центральну нервову систему – це може проявлятись головним болем, блюванням, світлобоязню, ригідністю м’язів шиї. На щастя, більшість випадків минають без наслідків, але є описані поодинокі серйозні неврологічні ускладнення (PubMed: Neurologic manifestations of mumps).

Панкреатит

Рідкісний, але можливий прояв: раптовий біль у животі, нудота, блювота. Часто виникає через кілька днів після ураження слинних залоз. Як правило, минає без ускладнень.

Стерті та безсимптомні форми

За даними CDC, до 40% випадків можуть перебігати без яскраво виражених симптомів, особливо у вакцинованих. Але навіть у такому стані людина може бути джерелом інфекції.

Це – серйозна епідеміологічна проблема, особливо в дитячих колективах.

«Безсимптомні інфекції все одно можуть поширювати вірус на інших людей».- CDC

Методи діагностики

Діагноз зазвичай встановлюється на основі типових клінічних проявів – припухлість привушних залоз, гарячка, характерні скарги. Але в деяких випадках (наприклад, при ураженні лише ЦНС або підшлункової залози) необхідна додаткова діагностика.

Основні методи:

• Загальний аналіз крові: часто виявляють лейкопенію з лімфоцитозом.
• Серологічні тести (ELISA, ІФА): визначають специфічні антитіла до вірусу паротиту. Важливо досліджувати парні сироватки в динаміці.
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція): дозволяє виявити вірус у слині або лікворі.
• Дослідження спинномозкової рідини: застосовується при підозрі на менінгіт або менінгоенцефаліт.
• Аналіз сечі на амілазу: може бути підвищений при паротитному панкреатиті.

За потреби, особливо в атипових випадках, пацієнта направляють до інфекціоніста або невролога. У разі ураження яєчок – до уролога.

«Лабораторне підтвердження є необхідним для точної діагностики епідемічного паротиту, особливо в спорадичних або атипових випадках.» – WHO

Лікування

Специфічної противірусної терапії для паротиту не існує – лікування є переважно симптоматичним і спрямоване на полегшення стану пацієнта та профілактику ускладнень.

Загальні рекомендації:

• постільний режим у перші 5-7 днів;
• рясне пиття та легка їжа (щоб уникнути подразнення залоз);
• ретельний догляд за порожниною рота (антисептичні полоскання, зубна гігієна);
• застосування жарознижувальних засобів (парацетамол, ібупрофен).

«Специфічної антивірусної терапії для лікування паротиту не існує. Лікування є підтримуючою терапією і спрямовано на полегшення симптомів».- CDC

При ураженні слинних залоз:

• теплі компреси на щоки;
• УВЧ-терапія або сухе тепло (за рекомендацією лікаря);
• при вираженому болю – місцеві знеболювальні гелі або системні анальгетики.

При орхіті:

• носіння суспензорію (спеціальної пов’язки для мошонки);
• прикладання холоду до мошонки;
• у тяжких випадках – короткий курс кортикостероїдів (наприклад, преднізолон, лише за призначенням лікаря);
• постільний режим щонайменше 7-10 днів.

При менінгіті:

• госпіталізація обов’язкова;
• дегідратаційна терапія (20% глюкоза, сечогінні препарати);
• холод на голову, щадний режим;
• симптоматичне лікування (знеболювальні, протиблювотні, вітаміни групи B).

При панкреатиті:

• дотримання дієти (виключення жирного, смаженого);
• спазмолітики (дротаверин, папаверин);
• при сильному болю – анальгетики;
• постійне спостереження, при потребі – консультація гастроентеролога.

Важливо: антибіотики неефективні, оскільки це вірусна інфекція. Вони можуть призначатись лише при підозрі на вторинну бактеріальну інфекцію.

«Антибіотики не призначаються при вірусних інфекціях, таких як паротит, за винятком випадків, коли є ознаки вторинної бактеріальної інфекції.»- Mayo Clinic

Безпека та побічні ефекти

Хоча більшість випадків паротиту проходять без серйозних наслідків, інфекція може мати низку ускладнень, особливо у підлітків та дорослих. Тому важливо знати, на що звертати увагу та коли слід негайно звернутися до лікаря.

Можливі побічні ефекти та ускладнення:

• Орхіт (запалення яєчок) у хлопців підліткового віку та чоловіків – може спричинити тимчасову або постійну втрату фертильності (особливо при двосторонньому ураженні).
• Менінгіт і менінгоенцефаліт – зазвичай мають легкий перебіг, але іноді супроводжуються серйозними неврологічними симптомами.
• Панкреатит – проявляється болем у животі, нудотою, підвищенням рівня амілази, зазвичай минає самостійно.
• Втрата слуху – надзвичайно рідкісна, але описана у літературі як потенційне ускладнення паротиту.

«Втрата слуху є рідкісним, але відомим ускладненням паротиту, зазвичай одностороннім і потенційно постійним.»- CDC

Кому варто бути особливо уважним:

• вагітним жінкам (існує підвищений ризик викидня в першому триместрі);
• людям з імунодефіцитами або після хіміотерапії;
• дітям до 1 року, які ще не отримали щеплення.

Побічні ефекти вакцинації

Вакцина проти паротиту (у складі комбінованої MMR – проти кору, краснухи й паротиту) має високий профіль безпеки.

Можливі реакції:

• легке підвищення температури;
• болючість у місці ін’єкції;
• незначне збільшення лімфовузлів;
• у поодиноких випадках – легкий висип.

«Вакцина MMR є надзвичайно безпечною. Серйозні побічні ефекти трапляються вкрай рідко». — Всесвітня організація охорони здоров’я

Часті запитання

Джерела

• Centers for Disease Control and Prevention (CDC) – Mumps Overview
• CDC – Mumps Transmission and Complications
• Mayo Clinic – Mumps: Symptoms, Causes, Diagnosis & Treatment
• National Institutes of Health (NIH) – Virology of Mumps
• PubMed – Neurologic manifestations of mumps
• PubMed – Mumps Immunity and Reinfection
• World Health Organization – Mumps vaccine safety