Скарлатина – Симптоми: висип, зміна кольру язика. Лікування

Скарлатина – це одна з клінічних форм стрептококової інфекції, що викликається

В-гемолітичним стрептококом групи A, що характеризується інтоксикацією, тонзилітом із регіональним лімфаденітом і дрібнокрапковою екзантемою.

Шляхи зараження

Що є збудником

Ускладнення

Симптоми скарлатини

Висип при скарлатині

Діагностика

Методи лікування

Епідеміологія

Захворюваність на скарлатину невисока, летальність низька, хворіють переважно діти від 1 року до 7 років. Джерело інфекції – хворий на скарлатину з моменту захворювання протягом 7-8 днів (за ускладнень терміни затягуються), хворий на ангіну та інші форми стрептококової інфекції.

Як передається скарлатина

Шлях передачі – повітряно-крапельний і контактний, сприйнятливість до скарлатини невисока та залежить від токсичності та вірулентності стрептокока.

Зараження відбувається при тісному тривалому спілкуванні з хворим або бактеріоносієм. Значення здорових носіїв невелике. Хворі можуть бути джерелами інфекції за будь-яких форм стрептококової інфекції, але найбільш небезпечні хворі з ураженням верхніх дихальних шляхів.

У разі гнійних уражень на руках стрептококи можуть бути внесені в харчові продукти (молоко, холодець, крем тощо), де відбувається їхнє розмноження. У результаті вживання інфікованої їжі виникають харчові токсикоінфекції. Зараження стрептококовою інфекцією через предмети й «третю особу» можливе, але в поширенні інфекції цей шлях має мале значення.

Сприйнятливість до стрептокока загальна, найвища в дитячому та молодому віці та знижується після 40-50 років.

Захворюваність різними формами стрептококової інфекції велика. Через відсутність реєстрації та обліку всіх захворювань, спричинених гемолітичним стрептококом, даних, що повністю характеризують її поширення, немає. Стрептококові захворювання частіше виникають восени та взимку. Носійство може досягати значної частки серед населення. Імунітет після перенесеної стрептококової інфекції має антитоксичний і антимікробний характер, міцний, але повторні захворювання можливі.

Етіологія та патогенез

Збудником є гемолітичний стрептокок (Streptococcus haemolyticus). Місцем упровадження стрептокока найчастіше слугують мигдалики та лімфоїдна тканина верхніх дихальних шляхів, рідше – ушкоджена шкіра (попрілість, опік, рани), де й виникає первинне запальне вогнище з розмноженням стрептококів, накопиченням токсинів і продуктів розпаду тканин та мікробних тіл.

Виділяють три основні лінії в патогенезі скарлатини:

• септичну;
• токсичну;
• алергічну.

Токсична лінія патогенезу скарлатини зумовлена дією токсинів стрептокока. Проникаючи в кров, вони зумовлюють генералізоване розширення дрібних судин, що клінічно виражається появою точкового висипу на гіперемованому тлі шкіри. Впливаючи на судини центральної нервової системи (ЦНС), токсини спричиняють один із найчастіших проявів інтоксикації – блювоту.

Таким чином, токсична лінія характеризується симптомами загальної інтоксикації, що проявляється підвищенням температури тіла, висипом, головним болем, блювотою, симпатичною налаштованістю судинних змін.

Септична лінія патогенезу скарлатини характеризується місцевими змінами в місці проникнення збудника (запалення катарального, гнійного або гнійно-некротичного характеру) і розвитком специфічних ускладнень бактеріальної (стрептококової) природи. З первинного вогнища (частіше мигдалини) стрептококи лімфатичними шляхами проникають у лімфатичні вузли, виникає регіонарний лімфаденіт. Можливе ураження середнього вуха з розвитком отиту, мастоїдиту; гематогенне поширення інфекції з розвитком септицемії та септикопіємії.

Алергічна лінія патогенезу скарлатини зумовлена наявністю антигенів стрептококів, які перехресно реагують (М-білок, полісахарид тощо), з тканинами серця і нирок, що визначає розвиток аутоімунних процесів, які призводять до розвитку гострої ревматичної лихоманки (ревматизму) і гломерулонефриту.

Клінічна різноманітність форм стрептококової інфекції залежить від локалізації процесу, різних співвідношень між токсигенністю та вірулентністю збудника, станом макроорганізму, ступенем його антибактеріального та антитоксичного імунітету, алергічної налаштованості, неспецифічної резистентності.

Періоди хвороби:

• інкубаційний – 1-7 днів;
• період розпалу – від 3 до 4 днів;
• період зворотного розвитку – від 4 до 5 днів; реконвалесценція від 10 до 15 днів.

Класифікація

За формою: типова; атипова (екстратонзилярна, стерта).

За тяжкістю: легка форма, середньотяжка форма, важка.

За перебігом: гладкий, ускладнений.

Ускладнення скарлатини:

• ранні (септичні): некротична ангіна, лімфаденіт, отит, синусит, бронхіт, пневмонія тощо;
• пізні (алергічні): ревматизм, гломерулонефрит, міокардит;
• нашарування інших вірусних і бактеріальних інфекцій, загострення хронічних та інших захворювань.

Клініка                     

Початок захворювання гострий. Він проявляється підвищенням температури, погіршенням самопочуття, може спостерігатися блювота, біль під час ковтання.

Інкубаційний період скарлатини

Інкубаційний період частіше 2-4 доби. Початковий період – проміжок часу від перших симптомів до появи висипу; тривалість від кількох годин до 1-2 діб.

Ознаки та симптоми скарлатини

Першими об’єктивними симптомами скарлатини є гострий тонзиліт: біль у горлі, яскрава обмежена гіперемія слизової оболонки ротоглотки та мигдаликів («палаючий зів»), іноді дрібноточкова енантема на м’якому піднебінні. Тонзиліт частіше катарального характеру, але може бути лакунарним або фолікулярним, некротичний тонзиліт зустрічається рідко. Нальоти легко знімаються шпателем, поверхня мигдалин не кровоточить. Характерні зміни язика: в першу добу вкритий білим нальотом.

Одночасно відбувається збільшення регіонарних передніх верхніх шийних лімфатичних вузлів. Реакція тонзилярних лімфовузлів – збільшення розмірів, ущільнення, болючість при пальпації.

Через добу хвороба досягає максимальної вираженості, температура підвищується до високих цифр, на гіперемованих мигдаликах можуть з’являтися гнійні фолікули або гнійний випіт у лакунах.

Висип при скарлатині

Період висипань характеризується синдромом екзантеми (висипу):

• висип з’являється в 1-шу ж добу, рідше на 2-й день хвороби;
• за скарлатини висип має дрібнокрапковий характер на гіперемованому тлі. Його основним елементом є точкова розеола розміром 1-2 мм, рожевого кольору. Центр розеоли зазвичай піднятий над рівнем шкіри і визначається на дотик;
• локалізація скарлатинозного висипу має певний характер. Висип з’являється на шкірі шиї, верхньої частини тулуба, потім швидко поширюється на весь тулуб і кінцівки;
• на обличчі висип рясний на щоках, носогубний трикутник залишається блідим;
• висип завжди густіший і яскравіший у пахвових западинах, ліктьових, пахвинних і підколінних згинах, внизу живота і на внутрішніх поверхнях стегон;
• яскравим висип залишається 1-3 дні, потім починає бліднути і до 8-10-го дня зникає. Температура також знижується до 8-10-го дня хвороби;
• язик при скарлатині густо обкладений у перші дні хвороби, починає очищатися і до 4-го дня стає яскравим, з виступаючими грибоподібними сосочками, що нагадує стиглу малину. «Малиновим» язик залишається до 10-12-го дня хвороби;
• лущення починається після збліднення висипу. На обличчі та шиї лущення зазвичай буває висівкоподібним, на тулубі та кінцівках пластинчастим.

За типової форми клінічних проявів унаслідок механічної травматизації судин шкіри можуть з’явитися дрібні петехії, що утворюють геморагічні смужки (лінії Пастіа), характерний білий дермографізм.

Період реконвалесценції починається з 2-го тижня хвороби і триває 10-14 діб. Триває крупнопластинчасте лущення на пальцях рук і ніг, дрібне висівкоподібне лущення на шкірі мочок вух, шиї, тулуба, «малиновий язик», лінії Пастіа.

У цей період зберігається підвищена чутливість до стрептококової суперінфекції та пов’язана з нею небезпека розвитку інфекційно-алергічних і септичних ускладнень.

Скарлатина: наслідки та можливі ускладнення

Перебіг скарлатини може бути гладким і з ускладненнями, які можуть бути ранніми (гнійними) і пізніми (алергічними). До ранніх ускладнень належать шийний лімфаденіт, отити, синусити, етмоїдити, гнійні артрити, остеомієліт. Пізні ускладнення виникають на 2-3-му тижні внаслідок реінфікування В-гемолітичним стрептококом і супроводжуються ураженням суглобів (синовіт), нирок (гломерулонефрит) і серця (алергічний міокардит).

Лабораторна діагностика скарлатини

У клінічному аналізі крові лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув ліворуч, прискорення ШОЕ; при одужанні – еозинофілія. У міру нормалізації температури можливі еозинофілія та нейтропенія.

Бактеріологічний метод дає змогу виявити В-гемолітичний стрептокок групи А в матеріалі з будь-якого вогнища ураження. Чутливість цього методу приблизно 90%. Експрес-тест виявляє антиген групового полісахариду В-гемолітичного стрептокока групи А в досліджуваному матеріалі, його можна проводити в амбулаторних умовах у кабінеті лікаря або біля ліжка хворого.

Тест являє собою смужки, що працюють на основі імунохроматографії. Чутливість тесту 70-90%, специфічність – 95%. Висока специфічність цього тесту свідчить про те, що частина результатів можуть бути хибнонегативними. А нижча чутливість показує невисоку ймовірність хибнопозитивних результатів.

Тому в разі позитивного результату експрес-тесту діагноз стрептококової інфекції можна вважати підтвердженим, а в разі негативного результату не можна виключати наявність В-гемолітичного стрептокока групи А і необхідно провести посів із ротоглотки.

Серологічна діагностика

Визначення титру антистрептолізину О (АСЛО), антистрептокінази, антидезоксирибонук леази В, антигіалуронідази. Ці маркери дають змогу проводити ретроспективну діагностику і не підходять для діагностики скарлатини в гострий період захворювання. Підвищення вмісту АСЛО свідчить про перенесену стрептококову інфекцію і виявляється також за хронічного тонзиліту, гломерулонефриту.

Рівень АСЛО починає зростати протягом 1-3 тижнів після стрептококової інфекції, досягає піку на 3-5-му тижні, а потім повертається до невизначуваного рівня в межах 6-12 місяців, тому позитивний тест може вказувати на поточну стрептококову інфекцію, але не на таку, яка тільки-но виникла (спричинену стрептококами груп А, С і С), і може слугувати для діагностики ускладнень постстрептококової інфекції. Титри антитіл, що зростають із часом, достовірніше вказують на інфекцію, ніж одноразово виміряний рівень. Тому повторне визначення рекомендується проводити через 10 днів після початкового тесту.

Диференціальний діагноз із псевдотуберкульозом, хворобою Кавасакі, персиніозом, продромальним висипом за вітряної віспи, пітницею, алергічним висипом.

Лікування скарлатини

Для надання допомоги можна використовувати тільки ті методи, медичні вироби, матеріали та лікарські препарати, які допущені до застосування в установленому порядку.

Нині переважна кількість хворих лікується в домашніх умовах.

Госпіталізації підлягають діти до 2 років, хворі з важкими формами, за наявності ускладнень.

Вибір методу лікування стрептококового тонзиліту (ангіни) залежить від клінічної картини, ступеня проявів симптомів, діагнозу і може бути різним із призначенням лікарських препаратів етіотропної, патогенетичної та симптоматичної дії перорально або парентерально, а також із застосуванням немедикаментозних методів лікування.

Режим – під час лікування показано постільний режим на весь гострий період хвороби.

Дієта має відповідати віку.

Методи медикаментозного лікування:

• засоби етіотропної терапії та препарати пеніцилінового ряду;
• тривалість курсу лікування не менше 7 днів. Можна використовувати еритроміції та сумамед (за непереносимості пеніциліну);
• патогенетична терапія;
• засоби симптоматичної терапії, імунотерапії та імунокорекції.

Методи немедикаментозного лікування:

• фізичні методи зниження температури;
• санація ротоглотки (полоскання зіву);
• аерація приміщення;
• гігієнічні заходи.

Критеріями ефективності лікування є нормалізація температури, зникнення нальотів на мигдаликах і відсутність ускладнень.

Ліки від скарлатини

Лікарські препарати для медичного застосування призначаються відповідно до інструкції із застосування лікарського препарату для медичного застосування та фармакотерапевтичної групи за анатомо-терапевтично-хімічною класифікацією, рекомендованою ВООЗ, а також з урахуванням способу введення та застосування лікарського препарату.

При призначенні лікарських препаратів для медичного застосування дітям доза визначається з урахуванням маси тіла, віку відповідно до інструкції із застосування лікарського препарату для медичного застосування. Призначення і застосування лікарських препаратів для медичного застосування, медичних виробів і спеціалізованих продуктів лікувального харчування, що не входять до стандарту медичної допомоги, допускаються в разі наявності медичних показань (індивідуальнf непереносність, за життєвими показаннями) за рішенням лікарської комісії.

Критерії одужання

За неускладненого перебігу скарлатини попереднє клінічне одужання не раніше 10-го дня від початку захворювання після зникнення всіх симптомів хвороби, окрім лущення, за умови нормальних аналізів крові та сечі й негативних результатів посіву зі слизової мигдаликів на В-гемолітичний стрептокок. Остаточне одужання констатують ще через 2 тижні після повторних аналізів крові та сечі, а також посіву на стрептокок.

Дитину допускають до дитячого колективу не раніше 22-го дня від початку хвороби, за відсутності клініко-лабораторних ознак будь-яких ускладнень скарлатини.

Диспансерне спостереження

Протягом 1 місяця після легких і середньотяжких форм, протягом 3 місяців після тяжких форм.

Клінічне обстеження реконвалесцентів 1 раз на 2 тижні.

Лабораторне обстеження (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, бактеріологічне обстеження) на 2-му і 4-му тижні диспансеризації.

За показаннями консультації інфекціоніста, ревматолога, отоларинголога, нефролога.

Протиепідемічні заходи

Ізоляція хворого на скарлатину проводиться не менше 22 днів, до повного клініко-лабораторного одужання.

Роз’єднання контактних: контактних ізолюють на 7 днів від дня контакту, а дітей з вогнища, які захворіли на ангіну, на 22 дні. Карантин – 7 днів від моменту ізоляції хворого.